Міраж
У своїх долонях ти весну тримав,
Очі темно-карі в душу заглядали .
Поглядом холодним зорі малював,
На серцях у тих, що тебе кохали.
Килим розпростерся між високих трав
І веде стежиною до тебе,
Крізь бої численні, тисячі облав,
Дає прОсвіт спільне наше небо.
Вітер прудконогий передасть привіт
Промайне між думами лихими.
Дотиком нечутним перевЕрне світ
Зникне між завалами пустими.
Ти почуєш шепіт - так співаю я,
Хиляться під музику тополі.
Лиш на мить освітить ранкова зоря
Образ твій - міраж в пустому полі.
