Моя прем'єра
Я хочу в місто, де щебечуть леви
Я хочу в місце, де люди у душі
Не є людьми.
Мені потрібна одіозна слава.
Потрібна величезна сцена,
Серед якої тільки я і ти.
"Хто ти?" - я запитаю шепотом тривожним.
"хто Ти?" - ти кинеш відповідь навзнак.
А наші паралельні погляди знайдуть тотожність.
Між Мефістофелем і Воландом. Однак
Не розуміємо з тобою ми їх
Досконало.
Не знаємо їх істини душі.
Макабре звучить. Ну скільки їх уже сконало?
Свічок і ліхтарів. Терпіння на межі
У глядачів цієї кітчевої вистави.
Їм набридає, нудно та й усе.
Частина виходить у пітьму
Й пірнає в місто,
Засвічене мільйонами життів.
Де мініатюрні пташечки гарчать
На перехожих, а ті шукають світлячків.
Вони пішли з вистави
Але вона з них ні.
Вони забули, що вся та Одіозна слава
Належала й належить вся мені.
