Мої кити мене не слухають
мої кити мене не слухають,
і Всесвіт мій – знов на друзки,
твої світи мене підслухують
говорить ехо навпаки.
мої кити мене не знають,
холодний океан думок
в мою безодню заливають,
свинцем гартують там зірок.
мої кити вже не в орбіті,
в пустотах і глибинах дна
із сумнівів їх тягнуть сіті,
у ерах смутку без тепла.
мої кити я вас не чую!
спускаюсь вниз шукати вас,
в мені лиш біль тепер ночує
то як же я тепер без вас?
і я чекатиму припливу
в мені весь світ перегорів,
хіба забути їх можливо?
моїх китів, моїх китів
