На хресті розіп’ята вона...
На хресті розіп’ята вона,
Призначений мостом бути через прірву.
Глибока, темна і без дна, пуста,
Дощ маки з її тіла мовчки зірве….
На другій стороні ніхто не жде,
До того хто покликав в путь далеку.
Вона з хрестом на плечах уперед іде,
Із вирію вертають вже лелеки.
А він пішов чи може не прийшов,
Ніхто не жде її на другім боці.
Вона свій хрест так віддано несе,
І віру в кожнім своїм кроці.
Буває буревії розколихують стежки,
Буває сонце ніжно пестить руки.
Шипшина намагається цвісти,
І завдає до сліз нещадні муки.
Дорога вже звертає до кінця,
Уже і прірву видно, що не зблудить.
На другій стороні нікого ще нема,
На другій стороні нікого вже не буде.
І перед урвищем на тім хресті розіп’яли,
Самотню в полі її вітер обіймає.
Дощі, червоні змивають з тіла сліди,
Лиш віра з подихом останнім не вмирає….
