Навіщо ти отруюєш мене...
Навіщо ти отруюєш мене
І серце краєш за що так жорстоко?
Я знаю, все мине, життя мине,
А я до тебе знов, блакитноока.
Твоїми вулицями, по твоїх стежках,
Твоєю річкою думками плину,
Де сніг розтане у твоїх віках,
Сніжинками злітаючи загине.
Бруківкою несеться заметіль
Навіщо мені душу заметаєш?
Крізь вікна зайчиком стрибаєш на постіль
Ти все про мене знаєш, зігріваєш.
Прокинувшись світанком у крові,
Де спас березовий, гаї та доли
Навіщо з мукою у день новий
Приходиш в спогадах своїх широкополих?
