Навколо дивно пахне смертю
Навколо дивно пахне смертю.
Вона, скрутивши пасма дряблих рук,
Знітивши голос в чудній круговерті,
Розкине з часом шати вічних мук.
Колись жахіття снилися щоночі,
Тепер вони – то білий день.
Я бачив смерть. Дивився просто в очі.
Я вірив їй, співав своїх пісень.
Я говорив, кричав і бився духом,
Вона мене схопила. Забрала.
Останнім жалюгідним рухом
Мене у вічні шати потягла.
