НЕ ЧУЮТЬ НАС
Не чують нас, бо їх це не болить,
Не чують нас, бо їх це не торкнулось,
З бідою віч-на-віч ми мусим жить,
Бо людство світу й досі не проснулось.
Не чують нас, але ж бува й карма,
Не чують нас, лишень спостерігають,
Але ж біда не йшла до нас сама,
Та в світі там її не відчувають.
Напевно й не почують вони нас,
Не можуть чи не хочуть це збагнути…
Та й чи прийде колись для цього час,
Коли почнуть нас бачити і чути?
Чи на очах у світу пелена,
Яка біду всю нашу заступила?
Невже не розуміють, що війна
Взяла́ в свої́ обі́йми, полонила?
Не зрозуміє світ ніко́ли нас,
Бо їм війна жорстока незнайома.
Нас атакують всім і повсякчас,
Вбивають нас, хоч ми у себе вдома.
Їх не болить, тому вони черстві,
Як щось дають, то лиш мізерну долю…
Ми хочемо лишитися живі,
Та світу не відчути цьо́го болю.
27.12.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
