небо замовчує...
небо замовчує
качиний крик застряглий
в задовгій рурці лебединої шиї
коли та вигнулася вісімкою
коли на шальку одного крила
падав дощ а інше — сухе без води —
втримувало рівновагу разом з
баластом важкого дзьобу
який не давав потонути у небесах
і перами які відстовбурчувались і
знов ховались наче ножі у піхви
і хтось нарікав — на кий щек нам
випав ізнов не лебідь а злебідь
що летячи поволі розмотує
прив’язану до лапки лебідку обрію —
ще одним тягучим річним кільцем
навколо неба невирію
26.06.23
