недрукований заповіт
іншим разом я вивчуся числа складати
й забуду, як складаються літери,
тож під століття тягайте друковані дати
недрукованих моїх заповітів.
я не прохатиму більше ні віршів, ні квітів,
як антитезу чужих пістолетів,
бо прочитають про мене в підручниках діти,
не згадавши помежи поетів.
моєю пристрастю будуть нетлінні секрети,
коли віддамся для загадок неба:
чим більше я наступаю до надр планети,
тим більше я відступаю від себе.
моїм дослідним буде без вибору тéпло,
я таємно напишу колискову,
заспівайте для нас, я прохаю, хто-небудь:
я піду завершальним акордом.
не розказуйте їм про моменти покори
і про внутрішню схильність до віри.
в мене будуть свої океани та зорі —
заклопотаний крихітний вирій.
мікроскопічне життя буде знати про біди,
а вони — лиш про біди прогресу,
іншим разом я вивчуся правильно жити
і вб’ю коханку свою-поетесу.