НЕМОВ РУБІНИ І БУРШТИНИ
Кружляло листячко, кружляло,
Лунала му́зика вітрі́в,
Що ляже ки́лимом – вже знало,
Музи́ка з скрипкою присів.
А листя грати все благало,
Щоби додолу не летіть,
Його від гі́лля відірвало…
На нім хотіло тріпотіть.
Та впасти листю доведе́ться,
І це його остання мить,
Чаклуня осінь лиш сміє́ться,
А в зо́лоті листку не жить.
Немов рубіни і буршти́ни,
Додолу падають листки,
Краса осінньої картини,
Такі казкові килимки́.
Осіння казка скрізь відчулась,
Й кружляння листя, наче рій,
Його так осінь доторкну́лась,
І це одна з її заті́й.
То ж листя падало додолу,
Й піднятись більше не могло,
Та й впало осені з подо́лу,
Й на землю ки́лимом лягло.
12.11.2021 р.
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121111206193
