Несказане
«Світали ночі, вечоріли дні,
Не раз хитнула доля терезами,
Слова як сонце сходили в мені,
Несказане лишилось несказанним»
Ліна Костенко «Несказане лишилось несказанним»
Що тут поробиш? Наче навпаки
Весь світ сприймався так моєю головою.
Співали солов’ями навкруги шпаки.
Я залишилася одна. Бажала: двоє.
І в чом твоя провина? Не виню!
Такий нам вирок, а суддя той – доля.
Не вистачило трошечки вогню.
Покинула тебе, залишившись з тобою.
03.09.2019 р. від Р.Х.
P.S. Picture from the Internet
