Незнайомці
Я сьогодні зустріла людину.
Звичайну, ба навіть дуже:
Кофтина в зелені смуги,
Парфуми - ваніль, малина.
Синці заховала старанно,
Сережки забулися вдома,
В зіницях читається втома,
Й не дивно в суботній ранок.
З охайних бліденьких пальців
(Всі знають, що і як)
Вже зліз бузковий лак
(Нема давно коханця).
Крізь блузку півпрозору
(Цікаво, я знаю чи бачу? )
Від холоду груди гарячі
Зімкнули свої ареоли.
Якби ж тебе трохи довше,
Мені б хоч твоє ім'я...
Ти, знаю, така ж як я,
Це видно навіть мовчки.
Не буде години зізнань.
Мене не чекають вдома,
Тебе залишаю втомі,
Цілую твій образ, бувай!
