НІ ВІРИ, НІ ДУХУ НЕ ВБИТИ
Народ Вкраїни точно не пробачить,
Й Госпо́дь їм то́го, звісно, не прости́ть,
Не каїться нелюдство це бидляче,
Прийшли усе розтро́щить, розломи́ть.
Життя забрали не́люди ці кляті
У мо́лоді, дорослих й немовлят,
Вбивають нас у нашій рідній хаті.
Вони за це живцем в вогні згорять.
Не каються й ніяк не схаменуться,
Із розуму вже вижили усі,
Парадом по Вкраїні не пройду́ться,
Пото́нуть в власній кро́ві, не в росі.
І стяг вкраїнський не́людам не зняти,
Й свою́ ганчірку, звісно, не піднять,
Не хоче й трупи та орда забрати,
Що здохли тут – не хочуть сповіщать.
Нам довело́сь жахіття це побачить,
Дитячий страх, і біль, і крик, і плач,
Ніхто й ніко́ли цьо́го не пробачить,
Госпо́дь усьо́му – головний гляда́ч.
Людей дірявлять клятії ординці,
Вбивають тих, хто хоче в мирі жить,
Та не здаються щирі українці
Й зуміли більше неньку полюби́ть.
Людей вбивають – не вбивають віру,
Й любов до України не уб’ють,
Супротив чинять українці звіру,
Тому́ війну ординці програю́ть.
За нами буде, вірю, перемога,
Не зможе нечесть знищувати нас,
Нам Господом прокладена дорога,
А їм диявол віддає наказ.
Ми ви́стоїм, ще трішки залиши́лось,
В серцях у нас всі ті, хто полягли,
По всій Вкраїні болем покотилось…
Простіть за те, що Вас не вберегли.
17.03.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
