Нічний інсулін
Сотнею маленьких амулетів
Я прикрашу тріснутий плафон.
Є добро смачніше за конфети,
Хоч його не вистачить нам двом.
Очі люблять дерево і глину.
Личить все таке чомусь мені.
Одержимі люди одержимі
Душі продають нічній порі.
Неспокійно сплять коти-турботи .
Ех ,якби їм більше теплих днів.
Саме час забути про гризоти,
Остаточно будень догорів.
Ніч тебе від прикрощів сховає.
Це її несповнена вина.
Економна лампочка мигає
Вати череваті зберіга.
Наче все по-звичному спокійно,
Отже ми готові до новин.
Чорний школад собі повільно
Іншосортний просить інсулін.
