Осінь. 3/6#46
Ця осінь не закінчиться ніколи,
І в серці барви, хоч опали листя.
Стоять дерева, наче душі, голі,
Мовчать, неначе ночі поза містом.
Твоєї сили зрозумів він досить,
Він не чекає відповідь питанню.
Він більше нічого не просить,
Повільно він у стані дотлівання.
Ця осінь не закінчиться ніколи,
І в серці барви, хоч опали листя.
Хоч і без тебе все бліде довкола,
Вже стало звичним жити у своїм нещасті.
Обіцяне, він пам‘ятає добре досі.
Хоч інколи холодний у вітанні,
Думки про тебе, теплоту приносять,
І не шукає більше сенсу в існуванні.
Ця осінь не закінчиться ніколи,
І в серці барви, хоч опали листя.
Нехай між ними, шифри і паролі:
«Ви ж в очі, себе не зреклися?»
