ОДА КАВІ
О панно каво! Шляхетна дамо!
Твій звабний, терпкий аромат
Витає світом…
Пряний повів, таємне зілля чаклуна.
В тобі вода й огонь зійшлися,
Земля і вітер у тобі.
І має щем сухого листя палке породження стихій.
І не згадаєш, скільки в світі прекрасних образів твоїх:
ти і живильна аква віта, і благодать, і разом –гріх.
То ти туркеня чорнокоса, то італійка молода,
То ти як ніч холоднороса, а то грайлива, як вода…
Ти свідок пристрасті й печалі,кохання, смерті, самоти,
Магічне зело ритуалів і трунок зради й гіркоти.
У павутинні смут осінніх,у пелені зимових снів
В тобі шукаємо спасіння від безнадій ночей і днів.
Даруй, чарівна філіжанко, свій темний, запашний нектар
Піднось над суєтою ранків до білої вервечки хмар…
