Ода подрузі
Я про жіночу дружбу вже писала
Та тема ця хвилює мене знов,
У всі часи я дружбу шанувала –
Це як води ковток, це як любов.
Я рада, що таку подругу маю,
З якою в бій і в розвідку піду.
Я Господу молюсь, його благаю,
Щоб дав їй щастя, щоб відвів біду.
Ця жінка ділова, до всього вміла,
Зробити якнайбільше поспіша,
А під халатом, бездоганно-білим,
Гаряче серце й трепетна душа.
І сильна і слабка, сувора й ніжна,
Десь професіонал, в чімсь – дилетант,
І як усі жінки – свята і грішна,
Та все ж є особливий в ній талант.
Талант – любити друзів, шанувати,
В біді чи вгорі їм допомогти,
Сміятись вона вміє й жартувати
І слово тепле для людей знайти.
Я про подругу вам розповідаю,
Це дуже дорога мені людина,
Я перед нею голову схиляю,
А звуть мою подругу Валентина.
