Ода залізниці
Я сідаю з тобою в потяг
Ми в СВ
Я знімаю повільно одяг
З себе
Я красу твою
споглядаю
Ти лиш мій
Я тебе тримаю
Ти цілуєш мене нестримно
За вікном пада сніг
і зимно
Ось і поштовх вагону сильний
Ми в дорозі
Нарешті, милий
А раніше
Були лиш мрії
Сни взаємні
і безнадійні
Очі втомлені
від жаги
побачить
Серце зболене
без любові
Наче
Й не можливо
Було ніколи
Але ж їдемо
Поштовх знову
Притискаєш до себе міцно
Виїжджаємо вже із міста
Погляд твій
Так мене голубить
Ти звільняєш ці ніжні груди
І цілуєш мене безмежно
Стук у двері
— Чай
Обережно
Нам не треба тепер вже чаю
— Я тебе...
— Я тебе кохаю...
(Одночасне зітхання)
Знову
Я беру любов за основу
Щоб створити сьогодні Всесвіт
Ти і я
Тиша наших бесід
Танок стегон
І губ загуба
Я твоя
О, нарешті, любий
Залізничний рух
В такт коханню
Ми кохаємось
Як востаннє
Мрію втілено
Зойк
Зупинка
— Лиш моя
відтепер ти жінка.
...І до ранку
крізь півкраїни
він кохатиме свою милу.
