Однієї ночі
Підлога підіймалась від вина,
що я його за ніч пролив на килим,
зробила його зовсім крутосхилим
і так удар від себе відвела.
У килима не вистачило сил
поглинути цю дозу самотужки,
тому він, піднятий, відлив вино до кружки
і повернувся до підлоги десь під стіл.
Але вино було таким кріпким,
що кружка не утрималась і впала,
і столу вміст поплив, як на Купала,
в процесі не рахуючись ні з ким.
Тому почервоніли всі листи,
і їхній адресат тепер без пошти,
наступними побагровіли кошти —
купюри обернулись на мости.
Під ними, наче крихітні човни,
неслися олівці посеред хвиль,
і чи то стіл короткий, чи то вдарив хміль,
та стався водоспад біля стіни.
Брехала пляшка, що вино сухе,
бо полилася справжня Ніагара,
і, якщо це здавалося кошмаром,
то звідкись додалося ще саке.
Багрові ріки хлинули потому,
і килим вже залишили на дні,
дитячі риски росту на стіні
тепер були мірилами потопу.
Вініл усе співав свої пісні,
кімната заливалася вином,
і було гарно нам з тобою двом
під ранок захлинутись уві сні.
8 жовтня 2023
