Ого! Видивляйся! 2#161
Коли навколо
все перестає бісити,
і здається навіть,
що ця кімната,
недбала,
нагадує затишок
родом з дитинства,
а людина в дзеркалі,
якась зовсім інша,
дивна,
не зливається
на фоні, згорнутого
обабіч, снігу.
Хочеться
приготувати
собі самому
сніданок,
і воно сидить,
чекає
на клятий світанок,
щоб пити найгіршу каву,
і посміхатись,
а потім
зірватись
з місця, кудись,
смішно,
і так придуркувато,
щоб ще більше сміятись.
Нащо?
- Може, ти, чоловіче, таки робиш, щось не так? Оговтайся!
- Ого! Вдивляйся…
І побачиш.
