Омана
Хоча, повинна зізнатись
На сон хилить поезія мене.
І як не намагаюсь з думками зібратись
Сил я не маю, а час скоро мине.
Ти ловиш момент, упиваєшся ним
А потім по гірці котишся додолу
І як не бажаєш покінчити з цим
Голос і далі манить тебе додому
Хочеш опиратись
А ні...Все дарма.
Ти далі сидиш, втрачаєш свій шанс.
Забуваєш знов все
І впадаєш у транс.
А ні... Це тільки сон,
Тобто бажання спати
Це, всього лиш, поезія намагається мене приспати.
Присвячено поезії Б-І. Антонича, 21:13
Radiohead, Street Spirit
