Осінній декаданс
У світ осінній і туманний,
У мерехтливий падолист
Я сподіваюсь, не в останнє
Зове мене ледь чутний свист.
Чи свист, чи то сичання звіра
Чи темний шепіт уві сні…
Мене покликала зневіра,
Мовчать, мовчать мої пісні.
Я йду крізь пелену обманну,
Я рву її тенет кінці,
У інфернальному тумані
Мене оточують сліпці…
Світи мені, моя Антарес,
Врятуй мене від сліпоти
Грішу, а потім каюсь, каюсь…
Лиш не цілую я хрести.
Іду в студену мокру осінь
Повз цього світу суєту
Шаманських співів стоголосся
У днів ошмаття заплету.
