ОСІННІЙ РАНОК З АРОМАТОМ КАВИ
Я кави філіжанку приготую,
Зварю́ її з любов’ю на зорі́,
І на місточок знову попрямую,
Який через струмок, що у дворі.
В повітрі заснує́ться павутина,
Осіннє сонце променем торкне́,
На землю ляже з листя скатертина,
І вітерець десь зда́леку війне́.
Від кави аромат розне́се вітер,
Він пряністю в повітрі задзвенить,
В росі осінній ще скупались квіти…
Яка ж приємна ця ранкова мить.
Я посмакую каву із любов’ю,
Накине осінь золотую шаль.
«Тебе чекаю…», – стиха я промовлю,
Й заграє таємниче щось скрипаль.
Скрипаль і ранок, й філіжанка кави,
І спогади, й прекраснії думки́,
Хмарини, ще й дерева золотаві,
Під ки́лимом сховалися стежки́.
Осінній ранок й кава, що дурманить,
І золото усюди, де не глянь.
Ця мить осіння у обі́йми манить,
Та й потопаю зо́лоті буянь.
14.09.2021р.
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121091600161
