Ласкаво просимо до Poetree - місця, де поети та любителі поезії зустрічають один одного. Ми дуже старалися зробити сайт, на якому автори могли б з легкістю писати вірші, зберігати їх і ділитися зі своїми читачами. Будь ласка, зареєструйтеся, щоб додати свої вірші на Poetree.
Одна біда повчала другу:
«Іди до тих, хто чинить зло,
хто шкодить братові чи другу,
до кого щастя не прийшло».
А ми живем. Живем. Ну, як усі.
Кидаєм погляди на гарні груди...
А ми живем, ми, як-не-як, а люди
Й шукаємо відради у красі.
По землі туман розтягнувся вдаль,
В полі міни принишкли і ждуть,
Тут взамін пшениці ростиме сталь,
А із сталі хліб не печуть.
Кохаючи ми забуваємо слова.
Мабуть вона та сама королева,
Яку ненавидить аж цілий світ…
А ти кохаєш до остання.
Сказавши все, ми забуваємо одне,
Те саме вибачення щире…
Навіть у такий Світлий день хтось натискає на кнопку запуску ракет-вбивць…
Нічого святого!
Благовіщення Святої Діви:
до церков ідуть дідусі,
до шкіл і садків - діти,
Зелена шкіра ще прозорої весни
затягує зимові рвані рани...
вже не чекаю повідомлень і листів,
а просто хочу, щоб цвіли фонтани,
потужні і шалені, як життя,
дзвінкі і невгамовні, наче юність,
В шкідливих звичках,
сховані бажання,
справжні почуття,
та любов до себе.
В заповнених маршрутках,
Вона, як міцне вино, непомітно п’янить.
Багато говорить і мало ночами спить.
Її тонкі зап’ястя пахнуть, як літні квіти,
І коли на серці кепсько — з нею хочеться жити.
Поглянь... Підніс люстерко і усміхнувся.
Іній, густий та синій, усівсь на дівочії вії.
Ступив до неї, аж раптом і сам незчувся,
Як погляд упав на губи, єство все чекало дії.
Прикинутись мертвим
уже не пройже -
зробити лишається вибір:
ти - світло,
ти - сонце,
ти - радість і день...
Чи, може, диявольський вибрик?..
Я сьогодні не можу, не хочу заснути.
Розплести б свої коси і плаття вдягнути,
Силуетне, червоне, як фенікса крила, —
Я такого ніколи в житті не носила.
Одного літа
В річці охрестилася
Свята країна.
Фото автора Kostyantyn Ivchuk