Папір гортаю, але то минуле...
Папір гортаю, але то минуле
Чорнилами хрумтить в моїх руках
Дивуюсь лиш як з часом промайнуло
Все, що було неначе у віках.
Нерівний почерк, розмах візерунків –
Ознака заклопотаних годин
Щоденник пам’ятає біль стосунків,
Як пам’ятає все сюжет картин,
Що дивляться зі стін, палають в сонці,
Коли промінчики повзуть по них вікном,
І мерехтять в люстерка ополонці,
Завмерши у горах, що над столом.
В них сяють фарби, оживають квіти,
Пташки співають непомітні оку
Та колихає наче люльку вітер
Траву долини росяну високу.
