Пізно
Буйно квітнуть ружі,
Лягає вечір на місто.
Ми стали безмежно байдужі,
І щось міняти вже пізно.
Накину ж на плечі коцик,
Закрию двері залізні.
Ми думали, що ми схожі,
Насправді - нестерпно різні.
Сонце втече за хмари,
Бо люди йому так огидні.
Не цінуємо, що б не мали,
А після плачем, що злидні.
І ти уже знищив му душу,
А я твоє витягла серце.
Зірву при дорозі ружу,
Закрию розпахнуту дверцю.
Зів'яли пахучі ружі,
І ніч упала на місто.
Ми стали такі байдужі.
Занадто...занадто пізно.