pluvia
pluvia
Червнений дощ розмив порожні вулиці.
Розмив він і моє нудне життя.
Пусті, байдужі дні до інших туляться,
А я тулюсь до них. Дурне дитя.
Холодні краплі гасять теплий день.
РічкИ з дощу затоплюють стежинки.
А я, за склом, ловлю хвилі натхнень –
Такі собі з думкАми поєдинки.
І так вже хочеться забути парасолю;
Забити і гуляти під дощем.
Промокнути, позбавитись контролю,
Відчути в серці знову щастя щем.
Та не судилося. І дощ вже той зійшов,
Залишивши як спогад лиш калюжі.
Вітати всіх із червнем він пішов,
Не всюди ж люди до нього байдужі.
01.06.22
Марта Піддубна
