Потепліло
На коні залізному я скачу
Серед полів пустих.
Грохіт копит його, серця з металу
Ніяк не затих.
З кожним стрибком
З-під ніг земля летить отруйна, мертва.
Мій кінь не останній
Але й земля смертьносна не перва.
З кожним ривком
Повітря з носа гаряче
Зігріває планету.
Я це чую, відчуваю, бачу.
Бий та убий
Мене, кінь мій, ногами могутніми́.
Звір не спиниться, далі руйнує,
Поки не змінимось ми.
