ПРОЙТИ ГІДНО
Доро́га в кожного своя́,
І нею змушені ходити,
Її не змиє течія́,
У неї власні колорити.
У кожного своя́ хода́,
Й самі ми швидкість задаємо,
Життя на хвилях нас гойда́,
І всі штрихи́ ми додаємо.
Доро́га в ко́гось, мов квітник,
У інших – терня скрізь колюче,
Та кожен до своєї звик,
Хоч кроки робляться болючі.
Суцільні в ко́гось бур’яни,
У ко́гось – вкрита оксамитом,
Та ми не знаєм глибини,
Куди проходимо транзитом.
Госпо́дь нам руку подає,
Але не всі це розуміють,
До всьо́го сили додає,
Та гнівом ду́ші десь рясніють.
Бува й багато нарікань,
Не всі ходу́ аналізують,
Нема у всьо́му міркувань,
Та ще й над іншими глузують.
То ж треба вчитись цінувать
Усе, що нам в житті дається,
Тверду́ доро́гу прокладать,
Й на ній ніколи не згуби́ться.
Дорогами усі йдемо́,
На них визбируєм каміння,
Що хочем, те і садимо́,
А десь обрубуєм коріння.
Доро́га в кожного своя́,
І тільки нею ми іде́мо,
Вона така, немов шлея́*,
І весь тягар на ній несе́мо.
Тому́ із неї не зійти:
На ній – і радість, і терпіння,
Та треба гідно всю пройти
І чистим залиши́ть сумління.
18.11.2021 р.
*ШЛЕЯ́ - частина упряжі — широка смуга, сплетена з мотузків або вирізана з ременю і прив'язана до посторонків, у яку запрягають
коней.
© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2021
Свідоцво про публікацію №121111806513
