ПРОХАННЯ ДО ВІТРУ
Ой ти, Вітре-вітеренько, то буйний то тихий!
Віджени від України це нестерпне лихо!
Ти ж як, вільний козаченько, повсюди гасаєш,
Та й про ворогів заклятих усе чисто знаєш!
Неприборканий та дикий, ти несешся в лузі,
Здійми з куряви завісу в прикордонній смузі!
Щоб не бу́ло ні щілинки й жодного просвіту,
Хай блукають, сини вражі, в кушпелі довіку!
Нажени в високім небі хмари грозовії,
Й розчухрай на шепки їхні задуми лихії!
Хай вдаряють блискавиці та громи гуркочуть,
Щоб їм спокою не бу́ло зранку і до ночі!
Хай втікають супостати у свою країну,
Не топтав, щоб чобіт вражий нашу Україну!
Повій Вітре-вітереньку до нашого краю,
Прижени нам Перемогу та Мир, я благаю!
Щоб зростали наші діти в спокої та щасті,
Щоб, розвіялися в попіл, біди та напасті!
Хай співає мама сину пісню колискову,
А ти, Вітре, будь на стражі! Щоб ніколи знову!
