Прощай, Побачимось. 3#20
Я кожну ніч проходжу повз твоє вікно,
Хоч і у день ніхто не скаже, що мені не все одно.
Я загубив з тобою щось, і щось знайшов.
Не пам‘ятаю вже коли, і котрий день вже йшов?
Не пам‘ятаю вже навіщо, не лишився тоді тут,
Можливо граю я з собою в гру: пряник і кнут.
І ці слова, викарбовую в голові як мантру:
«Прощай назавжди і побачимось завтра».
Як жити далі не напише ні один статут,
Не наш вибір на шию надівати хомут,
Хоч і без статків, але ми продовжуєм гру,
Після темної ночі - яскраво світить по утру!
Я кожен день біжу від себе, як в кумедному кіно.
І кожен день наздоганяє мене смуток і вино.
Немає місця де би я не міг наламати дров,
Але й це не погано, бо тримаю теплим кров.
Не пам‘ятаю вже навіщо, та й кого воно гребе?
Мені так само як і іншим тут плювати на себе,
Але ці слова, гудять в голові, як бджоли:
«Прощай, до завтра, побачимось ніколи».
Ким бути далі не пояснив інстітут,
Розум не заповнив сердця пустоту,
Хоч і висока ставка - ми продовжуєм гру,
Після темної ночі - яскраво світить по утру!
Як жити далі не напише ні один статут,
Не наш вибір на шию надівати хомут,
Хоч і без статків але ми продовжуєм гру,
Після темної ночі - яскраво світить по утру!
