Проте
Ця холодна липнева ніч.
Проте холодно либонь лише мені.
Ні подушці гарячій від сліз,
ні задушливому ліжку,
не так холодно та боязко, як мені.
В думах лише він.
Лише почуття до нього тримають мотузки міцно, щоб не зірватися на крик.
На плач.(!)
На молитву.(!)
Легені, свинцем облившись,
Замикають мій плач.
А морок кришить, як сталь.
Тільки його голос в думках,
Тільки він, таємний вогонь.
І я в кайданах своїх почуттів
Згасаю, згасають й мої «почуті» думки
