РІДНЕНЬКА
Я знаю ти втомилася, рідненька.
Та змушена просити- потерпи.
Всі твої рани, залікуєм по маленьку,
Ти лиш тримайся і не підведи.
Я знаю, ти так натерпілась!
Багато болю вже пережила.
Та знай, для мене ти єдина!
В я якім би краї не була.
Ти молода ще,
Але дуже мудра й сильна.
Не кожен зможе винести цей хрест.
Поглянь, яких дітей зростила,
Вони за тебе линуть до небес.
Ми в горі разом, ми єдині,
Коли ховаємо твоїх синів.
Вони сміливо землю боронили,
Аж поки не настав сумний кінець…
І в радості ми разом, розумієш!
Діти з’являлись в укритті.
Вони кричали, сльози лились.
Від щастя. Що вони змогли!
Вони родились, щоб життя прожити,
І прославлятимуть тебе!
Ти тільки дай нам їх зростити,
Й не дай згубити ти себе.
Я розумію все, рідненька!
Я знаю - це ще не кінець.
Та обіцяй не встати на коліна,
Щоб не звести все нанівець.
Ми боремось як можем, розумієш!
Хтось в полі, хтось в окопі,
Штабі, школі.
Хтось щось везе, хтось голосно кричить.
Та всі ми боремось за волю.
Щоб далі вільно у свободі жить.
Тримайся, Нене!
Перемога скоро!
Хай згине супостат страшний.
Скоро запахне цвітом,
Хлібом в полі,
Й літак над містом пролетить.
Закінчаться усі тривоги,
Й ракета в космос полетить.
Не буде більше вибухів і крові,
Й настане Перемоги мить!
