Романтика
Не знаю, не чула про романтику серед дня,
Я знаю ніжність десь посеред ночі,
коли сяють зірки,
і ти як можна міцніше закриваєш очі.
Не знаю, не чула про романтику на світанку.
Коли захід сонця я вірю в таємничу мовчанку.
Не створений день для кохання.
Світло спотворює, коли ніч оголює бажання.
І лише тоді,
коли місяць освітлює темряву душі,
можна не думати про чужі думки і вірші.
Світло завжди руйнує, мучить, квапить, бушує.
Світло завжди і попри усе видає чужі таємниці.
А романтика в тому, аби існувала містичність,
Романтика в тому, щоби була напруги критичність.
ПІд місячним сяйвом, нехай і вторинним,
боліти на землі долілиць
і відчувати себе невинним.
Нехай несповна розуму, і злегка божевільним,
але знати, що таке романтичність,
але знати, як це бути вільним.
Не знаю, не чула про романтику серед дня,
Я чула лише про романтику посеред ночі.
Коли нестерпно болять розплющені очі.
