Роздуми
Я повторю повторені всоте рядки,
Та скажу, що хочу врешті зізнатись,
Мене знову бентежить те, що за роки,
За довгий час, можна так і не дізнатись,
Що сховали в собі наші звичні думки,
І те, як довго ми могли б вагатись.
В останню зустріч ми були наче німі,
Я ж, чесно кажучи, не мала це критичним.
Напевно, відтепер я не в пітьмі,
Хоча свобода стала чимсь незвичним.
