ЩАСЛИВА МИТЬ
Я Літо п’ю по краплі, по ковточку,
Смакую його терпкість, як вино.
Всміхаюсь кожній квіточці й листочку,
Які зів’януть скоро все-одно!
Бо, в світі, все проходить та минає,
Хапай-же на льоту, щасливу мить!
Вже Літо повз екватор пробігає,
І от-от свіжим листям відшумить!
Проснися зранку й вибіжи до сонця,
Відкинь, умовності гнітючі, та діла!
Послухай спів пташиний за віконцем,
І чари, Літечка живого, вчуй сповна!
Блукай дібровами, й тінистими гаями,
Пірнай у бархатну гущавину лісів.
Вдихай, настій трави, аж до нестями,
Що сплівся з духом ягід та грибів.
Чека́ню вірші я та Літо прославляю,
В рядках підрівнюю я рими кривизну.
А що ж, мене, на це так спонукає?
Чи радість, чи журба.. Щось не збагну!
