Сонет 26
Журливо пада лист в прощальному танку,
Для осені в дарунок вальс кружля востаннє
Під звуки журавлиного лементування,
Що рве душі зпечаленої нить тонку.
Ми не стрічались разом в літнюю пору,
Не слухали пісень ми солов'я до рання,
Ми не стрибали з головою в вир кохання,
В очах вгледíвши зорепаду бахрому.
Будь проклята, розлучнице-війно, навічно!!!
О, скільки обірвала ти життів трагічно..!
Тече ріка кривавих сліз, не витіка...
Подзвін до Неба кличе, зве, рида, голосить,
Стражденне Матернєє серце пропіка...
Змилосердися, Боже... Україна просить...
