Сонет 9
Розтав юнацьких мрій його солодкий мед,
Неначе перший сніг під неба перламутром,
Він, мов десантник із дірявим парашутом,
Він - воїн, що спіткнувшись впав на свій багнет.
Свого життя він власноруч створив сюжет,
Гріх - хліб його, і весь в грісі й гріхом окутий...
Який кінець шляхý за заданим маршрутом..?
Фінал... останнім відпочинком став кювет.
В своєму горі ми самі собі лиш винні,
В болоті топчем вічні істини безцінні,
Наш бог - мамона, а апостол - Епікур.
Світ все перевернув... Знайти б хоч крихту правди...
Де справжні почуття серед карикатур..?
Висить розп'яття на стіні в старенькій хаті.
02.01.2020
