Спи міцно, моя тривого,
Спи міцно, моя тривого,
Відчуй, як тебе цілую
І знай, я цього потребую.
І більше нічого такого…
...Такого чужого й ворожого,
Такого холодного й гострого,
До прикрості вільного простору.
Це відстань інтимності кожного.
(Я чула в розмові з собою
(Буває, розумне говорить):
-Ти ніби йому… мов ворог!
Не ворог, а поле бою!
Ти ж навіть не можеш "бути",
Ти ж навіть у власнім "завтра"
Не бачиш можливої правди,
Не бачиш амбітної скрути.
-Як чесно, то це ваше "завтра"...
-Я трошки могла й перегнути.
-… коли так вже хочеш почути,
Чудово існує й без правди.)
Ця лірика- чистий виняток.
Це відступ під пунктом списковим.
А в списку одні лиш слизькості
Зі штампом, де "Виклик прийнято!".
