Сплячий патріотизм
Дійові особи:
"...." - рівень розвитку дитини
Сл.А. - рівень розвитку студента 1-го курсу
Усі сплять, як тихо...
Дощ нікому не заважає,
Він тільки фон. От лихо
Він зовнішній фон, а всередині хмара
Дощ ще не впав,
А вже стався порядок вусатого Омара.
"Тоді дощ не паде вже років з 20?"
Та ні, більше. Але у нас є свої справи,
А ті залиш для Омара-Нездари,
Тому хто не зміг і слова журналісту сказати,
Уточню, адекватного слова. Не було і натяку на повагу.
ВВС познущались і
Дивились під маску, але що я там?
Це не наші відмазки. Наші...
Вони більш елегантні.
Вони душевні, для мас прийнятні
А насправді, до життя непридатні.
Уявні, якщо коротше казати.
Паскудні, якщо реальність прив'язати.
Ну і бере вся ця наша псевдо-еліта,
Відмазується, тхне і палить Річ Посполиту
У головах своїх підопічних, забиває їм баки
І забудовує річку.
"Яку річку?"
Нашу найбільшу.
Одним словом...Верхівка наша - дніще.
Товсте і тричі пробите, з тріскотом і гордістю
Контентом Г+Г полите.
"Та чому ти? Хороші в них серіали?"
Ну от...Молоді мої мізки,
Мої, наші, українські.
Вони їдять, опустошують миску,
Миску із потрійним дном.
Миску де панує дезінтелектуальний розгром.
Мені цю миску свідомо вдалось розбити,
А ціна цьому - інтелектуальний голод серед однодлітків навіки.
Обідно, трохи сумно, але ж не смертельно?
Дощ. Дощ. Дощ...і досі не паде, хоч вже і темно.
