Спогади емоцій...
Улюблена четверта висота
Ще пам'ятаю я про неї
Хоч в моїй душі вона уже не та,
Проте, все ж має вона і свої привілеї
Колись, я бачила з того вікна світ - неосяжний оку
А коли зустріла я любов,
То з'ясувалось, що межа там є тонка
Між дійсним світом і дитячим оком.
Таємність обрисів та їхня глибина
Чи глибина то все ж моя?
Більш емоційна...
Тоді не знала я, чим все те обернеться
Чому існує це, та і для чого?
Та бачу результат, що переслідує мене:
Із року в рік голка, що зшивала рясу якого-небудь святого
І раз у раз поколює мене
У серце, мозок і легені
І дихання стає важке, повітря загусте, не можу видихнути....
І всюди все настільки нетривке, що
страшно ледь пальцем ворушити
А раптом ностальгія ця пройде?
О ні...
Туман з вікна опеленав усе: емоції, зір та думки.
Думки... Ті помисли
Що мчать далеко у минуле, в ті часи
Які не повернеш, туди де атмосфера вже не та
Туди, де є четверта висота
