Спокою душа моя шукає
Спокою душа моя шукає
Серед хмари пилу та людей,
І куди зайде вона не знає,
Вперто обирає шлях оцей.
Серед вулиці широкої гуляє,
Підслуховує якісь чужі думки,
Їх назавжди із собою забирає,
Щоби вічність тагярі нести.
Спокою душа моя шукає
Серед доль стурбованих людей.
Бачить біди й тихо завмирає.
Чим допомогти? Нема ідей.
Кожного хвилює особисто
Ким ти є, а не ким станеш ти.
Може, і образиш ненавмисно,
Рани вже від слів не вберегти.
Спокою душа моя шукає
Серед вічного і рідного добра.
Скільки в новий простір зазирає:
Його тут не було та й нема.
Спокою душа моя не знайде,
Поки не зупиниться життя,
Поки я сміюсь та відчуваю,
Чи кричу, чи плачу як дитя.
