СТОЇВКА
СТОЇВКА
На зміну саджанцям
приходить день-лісоруб –
де трохи жаль за життям,
і де я сама
трохи не доросла до жалю,
стою собі та й стою,
як життя – само за себе,
відірване від свого
тла...
А воно (те тло)
вишкірилося на нього
(й на мене)
за нічний стриптиз
наших саджанців та звірят
до зелених клечальних свят.
І скільки там горностаїв
треба би на то тло накидати,
аби його задобрити –
не переростати хазяїна!
Котрий, наче старий Олімп велесний,
держить силу води,
спресовану у штрих-кодові колеса.
Стоїть собі та й стоїть,
надриваючись
напоїти всі оті саджанці,
ночі та дні,
і мене, й лісоруба,
й побіглого горностая...