такому
так захлинаються за коміром слова -
не всидіти,
не вимовити прямо;
і білого колосся ясні плями
все жéвріють із темного кута.
то надить так,
то сліпо відверта -
і я не знаю ймення, ані дому.
як вийшло бути тут тобі такому?
не тямлю й слова -
лиш передчуття.
а, може, то намарно?
поволока?
находить місяць на жовтавий ріг -
та тільки світить ясно і висóко
між брів твоїх.
