Ти моя єдина справжня Любове!
Ти моя єдина справжня Любове!
Настояна на тернових колючках,
На волошкових пелюстках,
На квітах нектарної акації.
Ти пахнеш зорями,
Пахнеш травневими ночами,
Теплим, м’ятним повітрям.
Я люблю його, бо Ти пахнеш теплом,
Солодких, травневих акацій.
Я пам’ятаю кожну мить з Тобою,
Мить сонця і дощу,
Мить тривоги, болю і сміху.
Я буря, яка з Тобою готова стати
Тихими, спокійними хвилями.
Я блискавиця, яку Ти перетворюєш
На ніжне сяйво місяця.
Моя Любов – це вистояне
Волошково -тернове вино
З солодкими нотками акації.
Любов свідома і спокійна
Любов зовнішньо беземоційна,
Бо все лише в мені.
А більше про це не варто говорити,
Не варто і не хочеться,
Хочеться лиш на весь світ прокричати «Кохаю!»
Яке ніхто не почує окрім Тебе, ніхто не дізнається,
Бо весь світ для мене це Ти…
І це настільки сокровенне і чисте,
Як акація, що розцвітає травневої ночі.
Її хочеться берегти, леліяти,
Ту невинність, білизну і солодкість.
Нікому не показувати,
Не дозволяти торкатися.
Бо вона – це моя Любов до Тебе.
Якщо Ти вирішиш піти,
Знайдеш іншу чи вона Тебе знайде,
Прийди до мене на прощання, але
Не розповідай про неї
Про неї мовчи…
Розізлись на мене і почни ображати,
Не добираючи слів,
Бий по серцю, бий по всіх болючих ранах
Моєї любові до Тебе.
Щоб я Тебе розлюбила,
Щоб я зненавиділа Тебе,
Щоб викинула з серця як непотріб,
Вирвала з коренем, на місця якого
Утвориться не просто яма, я ціла прірва
Прірва в яку я впаду…
Я Тебе забуду.
Я Тебе зненавиджу.
Та ніколи, ніколи не розлюблю.
Бо справжня любов ніколи не минає,
Бо справжня любов відчуває свою справжність
Лише після того як пізнає біль.
Солодко-ароматна акація на смак гірка…
Вино кохання настоюється на терні…
А тернові колючки ранять руки і серце,
Забарвлюють у червоний колір вино,
Та лише так пізнається справжня Любов…
02.04.2017, Варшава
