ти у пам'яті
ти у пам'яті,
у її глибинному шарі,
де пливуть у повітрі повільні предвічні кити,
де маленький шаман креслить власне ім'я на золі
і знімає із шиї кулон з голубої емалі.
а на ньому - вода,
перші хвилі, що мили цей світ,
і очниці богів - невсипущі і змучені кратери.
а ти дивишся так, наче буря тобою роз'ятрена
і розкрились моря, і усе, що втонуло у них
ти у пам'яті -
сірий дух на гірському хребті,
непохитно сидиш, охопивши коліна руками,
твої зуби гостріші стають із роками, а, може, й віками,
під важкими повіками плавиться стомлена ртуть.
тільки я вже люблю!
і запізно мене одмовляти,
мені байдуже, з ким ти ділиш довгий сьогоднішній день,
і однаково, з ким на світанку прокинешся завтра,
бо для тебе моя ненаписана пісня пісень.
ти у пам'яті -
то лучина, що впала в осот,
то метелик нічний, у зів’ялих тюльпанах закритий,
твоє світить лице - так, що можна у ньому згоріти, -
і принаджує дим, як його випускає твій рот.
в мене янгол і паж, і щоранку у домі світа,
й кожен красень питає, чиє пасмо лежить у конверті.
тільки час не лікує, а слова полишились нестерті
і болять у листах, які ти так і не прочитав.