Ти все повертаєш
Ти все повертаєш знову і знов,
Шкода - зупиняє віра в любов.
Та крил не дає вже, тільки ламає,
Й не чути тепла того, як обіймає.
Пусті лиш слова, ніби все зрозумів,
Ти кажеш: "Даремно, наш вогник зітлів!"
Сидиш наодинці, в душі порожнеча
Між серцем і розумом знов ворожнеча.
Бо розум кричить вже, він просто благає:
"Вона ж знов себе на шматочки зламає!"
Але що казати? Й сама добре знаєш...
І зрештою знову йому пробачаєш.
