Ласкаво просимо до Poetree - місця, де поети та любителі поезії зустрічають один одного. Ми дуже старалися зробити сайт, на якому автори могли б з легкістю писати вірші, зберігати їх і ділитися зі своїми читачами. Будь ласка, зареєструйтеся, щоб додати свої вірші на Poetree.
Навіть у такий Світлий день хтось натискає на кнопку запуску ракет-вбивць…
Нічого святого!
Благовіщення Святої Діви:
до церков ідуть дідусі,
до шкіл і садків - діти,
У парку що зовсім трошки схожий на сквер,
проживав старовір, Семен.
Мабуть перше що видавало в ньому його,
було ім'я.
Від нього віяло:
самогоном,
Зелена шкіра ще прозорої весни
затягує зимові рвані рани...
вже не чекаю повідомлень і листів,
а просто хочу, щоб цвіли фонтани,
потужні і шалені, як життя,
дзвінкі і невгамовні, наче юність,
Яким було небо легким на пустім стадіоні тоді,
Півпрозора блакить, пам’ятаєш якою здавалась?!
Немов би навмисно подібний намарила тон
До плаття твого, наче колір його вбирала.
Стільки простору, зелені... Хвилі голодних птахів
Здіймалися вгору від тупоту легкоатлетки,
Одна біда повчала другу:
«Іди до тих, хто чинить зло,
хто шкодить братові чи другу,
до кого щастя не прийшло».
чому ти зі мною дружиш?
хотіла б я знати.
чи притворюєшся ти ввесь цей час?
чому не плюнеш ти мені в обличчя?
По землі туман розтягнувся вдаль,
В полі міни принишкли і ждуть,
Тут взамін пшениці ростиме сталь,
А із сталі хліб не печуть.
Мої рідні краї втоплені у крові воїнів разом із кров'ю мерзоти,
Мої рідні степи випалено градами.
Мої спогади повертаються в час "до того".
До того, як сам час перестав існувати.
До лютого дві тисячі двадцять другого року.
Одного літа
В річці охрестилася
Свята країна.
Фото автора Kostyantyn Ivchuk
Прикинутись мертвим
уже не пройже -
зробити лишається вибір:
ти - світло,
ти - сонце,
ти - радість і день...
Чи, може, диявольський вибрик?..
Поглянь... Підніс люстерко і усміхнувся.
Іній, густий та синій, усівсь на дівочії вії.
Ступив до неї, аж раптом і сам незчувся,
Як погляд упав на губи, єство все чекало дії.
Між ними тепер відстань, виміряна країнами,
виміряна тривогами і руїнами,
понівеченими життями,
кровавими почуттями.
Між ними тепер тільки скайп - без дотику,