Твої перса
Твої перса - кістяночки спілі.
Оксамитові й теплі такі.
Пригорни наливні, моя мила,
Попаду в рай на землі!
Мій то сон був чи ні,
Я прокинувся скоро.
Озирнувся, о ні:
Наснились мені гори,
Тільки вершечки маленькі такі
Виглядають з під блузи.
Як же ж ме жити
Без циїх грудей?
Де ж мені раю шукати?
Може знайду я поміж людей
Породіллю блаженних ідей?
Бюст її наче ікона свята
Буде осяйна й вночі!
Буття мого - основа стійка.
Буду молитись на
Бубки твої!
