Ласкаво просимо до Poetree - місця, де поети та любителі поезії зустрічають один одного. Ми дуже старалися зробити сайт, на якому автори могли б з легкістю писати вірші, зберігати їх і ділитися зі своїми читачами. Будь ласка, зареєструйтеся, щоб додати свої вірші на Poetree.
Навіть у такий Світлий день хтось натискає на кнопку запуску ракет-вбивць…
Нічого святого!
Благовіщення Святої Діви:
до церков ідуть дідусі,
до шкіл і садків - діти,
чому ти зі мною дружиш?
хотіла б я знати.
чи притворюєшся ти ввесь цей час?
чому не плюнеш ти мені в обличчя?
І
Ой, наплодилося віршариків-піїток,
Що страшно стало жить під їх убогий спів!
Та хто би повалив бездарности стовпів
У світі, де повсюд панує недобиток?
Вона, як міцне вино, непомітно п’янить.
Багато говорить і мало ночами спить.
Її тонкі зап’ястя пахнуть, як літні квіти,
І коли на серці кепсько — з нею хочеться жити.
Одна біда повчала другу:
«Іди до тих, хто чинить зло,
хто шкодить братові чи другу,
до кого щастя не прийшло».
Зелена шкіра ще прозорої весни
затягує зимові рвані рани...
вже не чекаю повідомлень і листів,
а просто хочу, щоб цвіли фонтани,
потужні і шалені, як життя,
дзвінкі і невгамовні, наче юність,
Я сьогодні не можу, не хочу заснути.
Розплести б свої коси і плаття вдягнути,
Силуетне, червоне, як фенікса крила, —
Я такого ніколи в житті не носила.
У парку що зовсім трошки схожий на сквер,
проживав старовір, Семен.
Мабуть перше що видавало в ньому його,
було ім'я.
Від нього віяло:
самогоном,
Тебе нема -
і гаснуть ліхтарі.
Старіє серпень,
огортає втома...
Лиш дві зорі -
надією вгорі.
А ми живем. Живем. Ну, як усі.
Кидаєм погляди на гарні груди...
А ми живем, ми, як-не-як, а люди
Й шукаємо відради у красі.
Не бійся, моя дівчинко, що схибиш - говори.
Твоя недосконалість - лише умова гри.
Прийми свої недоліки.
Усе собі прости.
О, як прекрасно вірити у себе і рости!
Хочете - можете висміяти мене.
Хочете - можете розстріляти.
Хочете - можете катувати.
Все ж буду я українською розмовляти,
Бо на ваші насмішки мені начхати!
Я не соромлюсь саоєї мови!